Від твоєї брехні мені й досі болить там,де серце, Розтривожені вени,шви залізні на ніжних губах, І хоч знала напевно,що вернешся,що прийдеш до мене , Я сама пережила той розпач,той біль і той страх. Я втікала від всіх,я кричала:"Це все не про мене!", Я кричала:"Не треба,я нічого не хочу чути!", В мені пульс ледве бився,мені сонце здавалось зеленим, Так хотілося вмерти,або просто усе забути. Що було, я вже знала, й не хотілося знати,що буде, Я лежала вночі і годинами стелю вивчала, Ти був десь так далеко,так далеко були всі люди... Перший раз і останній, я так важко тобі прощала.
Зрада - це дуже важко, сонце зеленіє від образи, злості, від сліз, розпачу і риторичного питання "Чому?!!" Та потім приходить новий день, рік, століття. І ти мусиш жити далі. Тримайтеся! Нас таких багато!
Ксенія*я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за те,що розумієте! Подібний досвід гірчить на смак,проте ,життя триває!
Головне - запам'ятати, що ліки від кохання, це нове кохання ☺...
А про ліки і щеплення від зради не чула, але думаю, що допоможе імунітет!
З найкращими побажаннями,
Т.
Ксенія*я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00