Мамо, тобі не писала давно,
Плівка з життя, наче плівка в кіно.
Миті біжать, як згасаючі зорі, -
Більшого нам вже, мабуть, не дано.
Не говори, що ми різні такі,
Наші вуста від усмішок дзвінкі,
Може, донька буде схожа на тебе, -
Мрії хай будуть твої не хиткі.
Хочу, матусю, щоб ти через час
Завжди збирала удома всіх нас.
Наче, не було тих втрачених років,
Й наших дорослих серйозних гримас.
Знай, що б не пнулося в душу твою
Я тобі в ноги свій світ простелю.
Хай ностальгія сторінки гортає, -
Рідна моя, я тебе так люблю!..
Вдача моя, не така, як твоя,
Різне з тобою у мене ім’я.
Може, мій син буде схожим на тебе,
Знає лиш Бог, та не я, та не я…
Мамі присвячується...
Галю, хороша, в мене сльози на очах. Причому, виступали двічі: після третього й після останнього стовпчиків А вдруге перечитав, так взагалі... Радість і сум...
спасибі
Halyna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176636
А цей, - так, з власного досвіду начеркано
Радість і сум...
Дякую
