Іноді здається,що ЗАПІЗНИТИСЬ неможливо
і тоді холодний чай гріє,
і сніг покриває землю лише вчасно,
і вірити у щось нема потреби...
Запізнень не існує,бо не існує часу-
усі годинники розтрощені для втіхи,
але втіхи теж не існує,
бо не існує запізнень...
Можна мовчати або ж базікати без міри,
про міру взагалі можна забути-
все одно не вдасться запізнитись
навіть якби було куди...
Чекання може здатись марною справою,
тобто марним здаватиметься ВСЕ
і кожна стежка заросте густим бур'яном
і сніг буде доречним,бо все вчасно.
Кожен камінець долітатиме до адресата,
але боляче йому не буде і він не прокинеться-
куди ж бо йому поспішати?
ЗАВТРА настане у будь-якому випадку.
Але то лише іноді здається,що не існує запізнень
і під насмішки годинника продовжуєш пити свій чай,
бо рівно за годину відправляється потяг КУДИСЬ
(лише б не запізнитись).
а чё рай не нравится? тихо, спокойно, без волнений и переживаний, никуда не опоздаешь, потому что идти уже некуда и жизнь вечна, поэтому можно и никуда не спешить
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тихо, спокойно, без волнений и переживаний, никуда не опоздаешь, потому что идти уже некуда и жизнь вечна, поэтому можно и никуда не спешить 
