Тріщинка, буває, нищить майже вічне,
Та нема єднання, як немає снів,
В смутку все буденне, навіть екзотичне,
А коли ми раді – свято триста днів…
Не мандрує світом, хто попав в неволю,
Як не може бути квітів без стебла…
Ні, нема кохання, як немає болю,
І немає болю, як нема тепла.
Я не вірю в долю, як немає віри,
Без болота дивні навіть комиші..,
Бо нема багатства, як немає міри
І цілунки прісні, як нема душі…
Ти мені повіриш, я тебе не зраджу;
Без дощу і сонця не буде полів…
А для поклоніння не потрібно хаджу, –
Як нема любові, то й не треба слів…
18.07.2010 р.
Давай заснемо, мила! Триста днів,
а, головне - ночей - будЕмо спати,
радіти і єднання досягати!
Коли дев`ятий місяць піде з хати-
знайдем в капусті разом трьох синів!
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00