|
Так яро в небі сяють зорі,
Мабуть подякую я долі.
Та й мерехтять щойно на вдачу,
Даремно часу не потрачу,
Від них, як морзе, крапки, коми,
Для серденька не маю втоми.
Мені ж лиш аркуш, без названня,
Душа плекає сподівання,
Слова в рядочки, як росинки,
Неначе райдуг веселинки,
Прийму в надії, я натхнення,
Зірками в дар дано знамення.
Не спиться нічці, шовк вуалі,
Казкова синь, зникнуть печалі,
Відчую радість, насолоду,
Сприйму від осені погоду,
Як струмінь ніжності і тепла,
Відчую все, що доля дала.
Нехай вітриська невгамовні,
Приляжуть десь, тільки не в слові,
Жага красу, любов плекати,
В цьому тріумфу частку мати,
Вклонятись неньці - Україні,
Що пісні чую солов’їні.
Най оминуть землицю зливи,
Щоби й усміхнені, щасливі,
Як ранки сонячні і днини,
Най би не чути плач дитини,
Навік забути жахи війни,
Нам дочекатись світла весни.
Так яро в небі сяють зорі,
А на посту боєць в дозорі,
Моє ж перо невпинно пише,
Щоб не порушив ніхто тиші,
Вже погляд враз, літає всюди,
Тож дочекаймось миру люди...
Щоб врешті-решт сприйняла спокій,
Душа землі і України.
15.11.25 р
ID:
1051488
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.11.2025 12:48:15
© дата внесення змiн: 15.11.2025 12:48:15
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
