Я одягну душу в крила птаха,
Полечу вище - вище хмар в синю даль.
Буду слухати музику Баха,
З серця прожену журбу, смуток, печаль.
Край неба стріну сонечко рано,
Ясну зірку на сонячній стежині.
Місяця, що зійде із туману,-
І колише безсонний сон - калині.
Я одягну в білі крила пташки,
І вдихну на повні груди повітря.
До Бога помолюсь, як монашка,-
щоб зійшов мир, божа благодать - світло.
Небесний царю - неба і землі!
Прошу, тебе на колінах благаю!.
Зупини війну, запеклі бої!
Дай мир, усяке добро в ріднім краю!...
Хай із неволі вирветься козак!,-
Який закутий в ярмо, у кайдани .
А у житах цвіте червоний мак,
Загоїть тілесні, душевні рани.
Хай вітер прожене війну у даль!
А пташка співає пісні на волі.
Сирота не знає смутку, печаль...
Усміхнеться сонечко її долі.
О птахо щастя голубе милий!
Принеси в Україну на крилах мир !.
Хай мати не плаче на могилі!
А росте наче дуб козак богатир.
М ЧАЙКІВЧАНКА
