Іпостасі Отчій, Ісусу Христу,
Спасителеві світу
в любові присвячується!
Кажи — те, що знаєш,
я добре те знаю:
коли я несхитний — я грудьми
світ
хитаю
ні! він не зразу пізнає це
звір ліс намацає — і признається
пливе сліпий й усміхається...
ліс викликаний — Неба цілунками:
пливун сліпий — на любов
натикається...
інші люблять Його, а ти сліпий —
наносиш удари довкіл — й сам собі,
й чортихаєшся...
а тут цей несхитний — і грудьми
світ хитає
«сумнівний християнин — сумний
християнин»
добрий святий,
що таке відчував (й відчуває)
містик-богослов — Бог на нього першим
находить, та й прозрить —
що ось Бог відкриває !..
то Ви сумний християнин?
Та як же не радуватись — як взнаєш,
що Бог є!!!
які ти бинди звірові враз заплітаєш
пливе він, сумнівний світ, пливе...
враз він взнає і
інтенсивно розумом сумнівається
наб’є іскр і зірок — об
несхитність —
й Богові кланяється!!
А я радісний аж веселюся — сліпа
світова комедія ця
знаєш, що Бог є, — не радуваться??
Любить! — як не радуваться??
спас нас! у несхитності — в тьмі
очі відкрив до зірок
пливуну — як не радуваться???
Це Христос найсолодший —
і — як не радуваться?!!!
16.11.2025, свято апостола Матфея; з причастям;
Київ — третій вибір Богородиці
і Новий Єрусалим
