Ти не з нами понад 30 літ..
Ще й тепер болить ота трагічність.
Залишила незгладимий слід..
Та пішла... поринула у вічність..
- Матінко!!! Куди ж це ти!? Куди!?
.. Йдеш від нас, та від своєї хати...
Ми благали : "Матусю!! Не йди!!
Зупинись!! Не треба нас лишати!!
Не з хвороби, старості пішла...
А страшенним вироком від долі..
... На могилу обабіч села...
Твої діти прийшли... сивочолі..
Поклонились.. Притихли на мить...
В пам"яті твій образ обійняли...
Стільки літ... а всеодно - болить!!!
Скільки літ тепла твого не знали.....
Безсумнівно, в Божім царстві ти..
Світла пам"ять тобі, наша ненько..
Ти й надалі нам в житті світи...
Наша зіронько!! Наша рідненька!!!
Сьогодні минає 31 рік, як для нас затихла пісня
неймовірної любові і лагідності.. Їй було всього
48... Вже й я сьогодні старша своєї матінки!!
ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ ЇЙ!!
СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ У СКОРБОТІ... СИН ТА ЧОТИРИ
ДОНЬКИ, 7 ОНУКІВ ТА ЧЕТВЕРО ПРАВНУКІВ.
ПАМ"ЯНІТЬ І ВИ........ ДЯКУЮ.......
Любов,знаєте Ваші вірші-уривки життя,та такі,що зачіпають душу до дна,ті,над якими,не просто замислюєшся,а проводиш через себе струмом.І нехай,хтось шукає помилки,та якщо є суть, ні що,не зупинить сприймати твори до душі.Спасибі,за вірші,їх глибокий зміст.Цей твір особливий...вічна пам`ять... http://img-kiev.fotki.yandex.ru/get/19/ovn07valeri.a/0_c174_be7c4ec0_L
Любов Іванова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, моя хороша... Мені це так важливо.. Ваша підтримка - точка опору на землі.. Хай Господь благословить Вас та ваших близьких!!
