Запізнився я всюди,
Й непотрібен ніде.
І чужі свої люди,
Та все життя - щось не те.
Я кажу: "Прощавайте,
Мрії моїх років.
Ви мене, все ж, чекайте,
Але йдіть з моїх снів.
Я дорослий з сьогодні,
Відтепер - сам на сам.
Іду краєм безодні,
Та не впаду, не віддам!
Тому що є щось прекрасне
У темних барвах ночей,
У сірості днів печальних
Та блиску рідних очей..."
