У нульовому вимірі
Існую,
Минулий день
Плануючи прожити
Завтра.
Кладу себе
У ліжко,
Звите
Зі слизьких тенет
Тривоги.
Страшуся блиму
Постаті своєї
На стіні
Пожовклій
Рідної кімнати.
Вночі в страхітті
Образи навідують,
Та несила
Прокинутись
Й сховатись...
Не згадую нікого,
До суму
Звертаюсь
Хворим сміхом
Мовчки.
