Світ невагоміє, пахне тобою,
твоїми очима на мене дивиться.
Моя каменюка м'якне у грудях,
їй легко і те́пло, коли ти приснилася.
В тривожному сні ми, зустрівшись, раділи,
ніби не бачилися сто років.
Дай я знеболю твоє наболіле --
ось, обійми моє тіло прокляте.
Вчепися надійним ярмом на шию,
на дні у шторми тримай мене якорем.
Хай згорбиться море і серце заниє,
коли як востаннє тебе обійматиму.
Може наснишся неждано ще раз?
Я пам'ятатиму, я запи́шу.
Й коли знов ти раптово щезнеш,
читатиму сни серед тиші.
Душевна поезія! 
