Ліричний герой пана Списотруса намагається уявити причини розриву з прекрасним другом.
Sonnet LXXXVIII
When thou shalt be disposed to set me light,
And place my merit in the eye of scorn,
Upon thy side against myself I'll fight,
And prove thee virtuous, though thou art forsworn.
With mine own weakness being best acquainted,
Upon thy part I can set down a story
Of faults conceal'd, wherein I am attainted,
That thou in losing me shalt win much glory:
And I by this will be a gainer too;
For bending all my loving thoughts on thee,
The injuries that to myself I do,
Doing thee vantage, double-vantage me.
Such is my love, to thee I so belong,
That for thy right myself will bear all wrong.
Повага важить. Як зроблюсь легеньким
для тебе я, зневагу щоб збудить,
то проти себе битимусь гарненько,
все - щоб твою чесноту захистить
у зради час. Я ж тут знавець найкращий.
Від імені твого повісти можу
За що я потерпаю, непутящий,
Чому розрив для нас тобі - день гожий.
Тобі ... але й для себе щось здобуду,
Служник в усіх думках - з любов'ю твій.
Тоді з подвійним виграшем я буду,
Коли твій виграш станеться - біль мій.
Тобі належить я настілький радий,
Що витерплю все - для твоєї правди.
07.05.2026
Sonnet LXXXIX
Say that thou didst forsake me for some fault,
And I will comment upon that offence;
Speak of my lameness, and I straight will halt,
Against thy reasons making no defence.
Thou canst not, love, disgrace me half so ill,
To set a form upon desired change,
As I'll myself disgrace: knowing thy will,
I will acquaintance strangle and look strange,
Be absent from thy walks, and in my tongue
Thy sweet beloved name no more shall dwell,
Lest I, too much profane, should do it wrong
And haply of our old acquaintance tell.
For thee against myself I'll vow debate,
For I must ne'er love him whom thou dost hate.
Назви якийсь недолік як причину
Розриву - я одразу ж підхоплю.
Скажи "кульгавий" - відтворю провину,
І миті захисту не приділю.
Любове, ні, ти не принизиш гірше
На користь для свого бажання змін.
Його я знаю й сам себе принижу,
Я був знайомий, а зроблюсь чужим.
Де ти гулятимеш, вже не з'явлюся,
Любив ім'я - та вже не повторю.
Хіба що я, невіглас, помилюся
Й так розповім про близькість цю твою.
Як схочеш ти, то я й з собою в спорі:
Ненавидиш - то я не дам любові.
08-09.05.2026.
ID:
1063008
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Сонет
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 25.05.2026 09:22:29
© дата внесення змiн: 25.05.2026 09:22:29
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
