І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
Як опертЯ, нічого більш.
То припікала, ніби деко,
То в мешти хлюпала води,
То терном пригощала терпко,
А то підносила меди.
Її додала рік за роком:
Вузенький плай чи шлях широкий
Із парою роздільних смуг.
Спиралася на древко біле,
По різному дорога бігла:
Вела до гір і до яруг.
ІІ.
Вела до гір і до яруг
Моя дорога, та бувало,
Коли мозоль собі натру,
То прямувала до привалу.
Спочинком підіймався дух,
Задарювали тінню вільхи.
Я ж відала, куди іду:
Мене нові чекають віхи!
Вони здавались близько так!
Та злісно гравій шурхотав,
Котився ямам у пащеки,
В тонким підборам западню.
А там хіба я зупинюсь,
Де не завжди ходити легко?
