Нетиха ніч. Несонні небеса.
І зорі - мов сполохані цикади.
Летить шахед. Ти віриш в чудеса.
І ледь собі даєш в цій вірі ради.
Строката черга. Спалахи. Вогні.
Укотре проговорюєш молитву.
І щось нове з'являється у дні,
що стяло перший промінь через бритву.
І розуміння вкотре при межі -
наскільки світ крихкий довкола тебе!
Наскільки невловимі міражі,
коли отак не спить пів ночі небо.
Наскільки тиша цінна опісля́,
коли гамують вибухи відбої!
І ця Земля, і ця свята Земля,
що не здається проти згуби злої!
5.10.25 р.