Летіло небо, падали зірки
Неначе іскри з Божого кресала,
А в голові моїй жили думки
Про тебе, що мені зорею стала.
І не важливо захід то, чи схід,
Аби як довше ти мені світила,
Ти маєш знати семе твій прихід
Усе в моїм житті перемінило.
Тепер мій день і з хмарами без хмар,
Як Всесвітом милуюся тобою,
Для мене ти отой найбільший дар
Коли влюбові пізнаються двоє.
Та що мені далекі ті світи
Що з іскрами і загадковим небом,
Коли в моєму серці, поруч, ти.
І дива більшого і ліпшого не треба.