Муха у бурштині
Знайшла зелена муха-веселуха,
Краплину свіжої духмяної смоли,
Сама собі сказала: - Бляха-муха!
А чим я гірша від якоїсь там бджоли!?
Чи я від неї менше та й літаю?
Чи менше я від неї та й дзижчу?
Але поваги зовсім я не маю,
Візьму і з’їм усю краплину цю!
Сердешна у невігластві простому,
Подумала, що то був щирий мед,
Такий смачний, прозорий, бурштиновий!
І прожогом рвонула уперед!
Пірнула в ту краплину, як у море,
Шубовснула всім тілом в глибину,
Забувши на своє мушине горе,
Що все життя служила лиш лайну.
Про нього знала все і навіть більше,
Його вивчала з самих пелюшок,
А тут помилку, раптом, зрозумівши,
Відчула всім єством культурний шок!
Сльоза гаряча сонця золотого,
Увібрала муху всенькую, цілком,
Скувала рухи всі, відняла змогу,
Ні лапкою тріпнути, ні крилом,
Обволокла усе мушине тільце,
Закрила доступ до повітря, і затим,
Заповнила її з середини по вінця,
А посмітюха розумом своїм,
Смикаючи, що вибратись не в змозі,
Пізнала невимовний дикий страх…
Так і заклякла у незграбній позі,
Із розпачую і подивом в очах…
Дивлюсь я крізь бурштинову сльозинку,
Комаха досі там, а може не вона?
Роки сторіччями минають без зупинки,
ID:
1048147
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.09.2025 13:53:35
© дата внесення змiн: 22.09.2025 13:53:35
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
