Ти мене поцілуєш — ніжно?
Обіймеш, як в останній раз?
Десь між потяга колій суміжних
Розведе невблаганна доля нас.
Ти — на схід, я на — за захід.
Розминемося, як і очі, що бачать
пітьму
Хоч би як зорі освячували той
далеко-минулий небозвід —
Тебе омину.
І лиш тінню лежатиме в пам'яті
Той останній твій ніжний цілунок.
На тих коліях душі пом'яті —
У замріяно-ніжний малюнок.
