В ту ніч йшов дощ невпинний, одинокий,
Періщив у розчинене вікно.
Стояла ніч глибока, темноока,
І вітер вив на місяць...На чоло
Твоє краплини стежками стікали...
І бігли по волоссю долілиць.
Ти увійшов промоклий весь до зали.
Зустрілись очі...падав одяг ниць.
Зімкнулись губи в ніжнім поцілунку...
Ти сильними руками обійняв.
Від почуттів п’яніли, як від трунку...
Як я чекала...як мене чекав.
Кохання від розлуки не тьмяніє,
Неначе квіти, в серці розквіта.
На відстані воно в душі жевріє,
Щоб обпалити пристрастю вуста.