***
Чи хтось тобі сьогодні оповів,
що день оцей – насправді світла повість,
коли із-за дверей осіння новість
жовтінь найпершу кидає долів?
Чи хтось тебе узяв за руку зранку
й повів у роси теплі серед трав,
де ще у серпня є багацько справ,
хоча його й самого – денце в збанку?
Чи ти торкнувся тихо до руки
п’янкого неба, п’яного від сині,
і зрозумів: усе, що маєш – нині,
а те, що поза цим – лишень думки?
А те, що поза цим – гіркі гризоти!
Лягаєш межи ними і встаєш...
А кожен день штовхає світ до меж
Твоїх, де вловлюєш ледь зримі ноти -
що варто не протратити цих нот,
притулених до істинних висот!
18.08.25 р.