При дорозі,де самотою,
похилилася верба,
мені здається- за вербою,
причаїлася журба...
А дорога в небо в'ється,
у безмежну далечінь,
і з горою Обійметься,
та й підкорить височінь...
Моя доля ,мов вербичка,
а життя -дорога та,
бо вербу ту манить річка,
а мене ж бо,даль свята...
Не змочити в річці коси:
дерево не може йти,
то сумує при дорозі,
що сховала всі світи...
Не покоряться всі далі,
не накреслені судьбі,
немов коси, дні упали,
в житті моєму,при журбі...
