Ми не рідні, і не чужі -
Пролітають між нами весни.
Безліч слів і голосові,
І думки лиш одні - де ти?
Кожен день із бажань одне -
Сміх почути і твій голос.
І ця звичка моя не мине,
Я живу так із цим довго.
Кожна ніч із думок - як ти?
Кого грієш, в обіймах тримаєш?
І рядки укладаю в листи -
Їх ніколи ти не прочитаєш.
Про них просто не взнаєш, ні,
Бо навіщо тобі їх знати?
Ми не рідні, і не чужі...
Непоєднані часом планети...
Тетяна Андреєва
***************************************
І можливо це дійсно так,
Ми не рідні, але й не чужинці,
Ігноруємо кожен знак,
Та розширені наші зіниці.
І бракує моментами слів,
Зідзвонитися чи написати,
Образ твій мене з розуму звів,
Не чужу я продовжував звати.
Лише ти - все не чула мене,
Все ж не рідна, але небайдужа,
Кожен день у думках - головне
- Де ти зараз? Із ким душа в душу?
І можливо любов наша - фарс,
Не чужа, та не рідна, я знаю,
Ти Венера моя, я твій Марс,
І без тебе десь там...замерзаю.
Taras Kostiantynovych
