Не накладеш на душу латку,
коли життя зайшло в руїну,
і щоб почати все спочатку,
треба мати впертість журавлину ...
Іти, коли немає сили,
та будувати нову долю,
крізь дні,що серце вже розбили-
краєчки гострі... Чия це воля?
Хто має біль і тугу втрати,
хто знає розпачу ціну,
до купи дні в журбі зшивати,
шукаючи в собі вину...
Чи катастрофи є прологом,
і життя нам дане, як превю,
задумане всесильним Богом?
Як упаду, Його позову...
А ,може, ми ,як ті журавлі,
шукаємо шляхи додому,
без дому, ми знівечено-малі,
без рідних,душа подібна перелому...
ID:
1040074
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 19.05.2025 14:04:41
© дата внесення змiн: 19.05.2025 14:04:41
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|