Не накладеш на душу латку,
коли життя зайшло в руїну,
і щоб почати все спочатку,
треба мати впертість журавлину ...
Іти, коли немає сили,
та будувати нову долю,
крізь дні,що серце вже розбили-
краєчки гострі... Чия це воля?
Хто має біль і тугу втрати,
хто знає розпачу ціну,
до купи дні в журбі зшивати,
шукаючи в собі вину...
Чи катастрофи є прологом,
і життя нам дане, як превю,
задумане всесильним Богом?
Як упаду, Його позову...
А ,може, ми ,як ті журавлі,
шукаємо шляхи додому,
без дому, ми знівечено-малі,
без рідних,душа подібна перелому...
