Ранок і дощ, то надії чи суму мелодія,
Писана разом із місяцем ніччю холодною,
В мить, коли рвалися хмари, і зорями-нотами
Падало з неба натхнення, у щирість замотане.
Що ни співай кому, підлість ні-ні, та й колотиме.
Крапельні дзвони впереміш із нашептом листяним:
Дощ розійшовся, і мабуть, до вечора литиме,
Поле потішить, що змокло, і сходить ярицею.
Пам'ять гортАє картинки із різними лицями.
Що ни віддай кому, все повернЕться сторицею.