Думки конають в плині вогняному
і виходу не видно навкруги.
Цю спрагу втамувати до снаги
в цій течії лише тобі самому.
Хоч і судомить розум спробуй знов
пірнати в молитовнім шумі думки,
складати світлі спогади в чарунки
і берегти за будь-яких умов.
В домівці потаврованій життям
відчути як господні монологи
спускаються від стелі до підлоги
і відкривають світ твоїм очам.
Тремтять свічки, але тримають стрій,
вогонь і мед віднині нерозлучні,
щоб стишити думки їдкі, жагучі,
щоб зігрівати мир і спокій твій.
