Хмарка торкнула верхів'я гори,
Сакура рожевий цвіт розпустила,
А там, в далині, схід сонця горить
Зігріваючи наш світ неквапливо...
Здається застигла ця мить у прекраснім,
Проте птахи в небі стрімко ширяють,
Закопошилось все враз, одночасно,
Трави, квіти, дерева сонце вітають...
І я, а може мене там немає...
А може мені це все далеке марево снить?
Чи я уві сні Бога, який спостерігає?
Даруючи світу безмежну цю мить...
Людина - частинка природи і дуже добре, коли вона все помічає і не шкодить їй. 
