I
Ларс Порсена з Клузія
Богам поклявся всім
Що кривди не зазнає більше
Тарквінів славний дім
Поклявшись Девʼятьом Богам
День зборів вибрав він
І відрядив гонців своїх
На північ, південь ,захід й схід
Щоб скликати воїв.
II
На північ, південь, захід й схід
Гінці щодуху мчать
І чують села і міста
Як посланці сурмлять.
Ганьба тому з етрусків,
Хто вдома ще сидить,
Коли Порсена з Клузія
В похід на Рим спішить!
III
І пішими і верхи
З усіх, з усіх країв
Ідуть війська з величних міст,
Та з золотих ланів
З поселень тих суворих
Що хмар ховає плин
В краю орлів, серед вершин
Могутніх Апенин
IV
Із Волатерри древньої
В чиї величні дні
Гіганти збудували форт
Владикам давнини
З морської Популонії,
Де бачать вартові
З дозорних веж Сардинії
Вершини снігові
V
Від узбережжя Пізи
Де хвилями несуть
Триреми Масаліїські
Рабів у дальню путь
Де Кланіс швидко плине,
Через ліси й долини,
Де у вінці високих веж
Кортони горді стіни
VI
Дубів могутніх корені
Пʼють Аузера плин
І безліч оленів на схилах
Кімінійських гір
Між всіх річок Клітумнус
Відрада стадарів
І вабить озеро Болсена
Мисливців на птахів
VII
Замовк сокири стукіт
Де Аузер біжить
Не гонить оленя на схил
Відважний слідопит
Без нагляду на луках
Блукає білий віл
І не лякають стріли птаство
Болсенських берегів
VIII
Цьогоріч в Ареціо
Врожай старі зберуть
На річці Умбр хлопчаки
Овець у брід женуть
В чавильнях винних Луни
Дівочій сміх дзвенить
В той час як військо їх батьків
В похід на Рим спішить!
IX
І було тридцять віщунів
Мудріших в тій землі
З Царем Парсеною молились
І день і ніч вони
Щовечора й щоранку
Читали той сувій
Де настанови й заповіт
Боги лишили свій
X
І ось всі тридцять як один
Небес віщують волю
Вперед вперед Ларс Порсено,
Вперед , Боги з тобою!
Іди і славу поверни
У Клузій, в царський дім
Розібʼєш золоті щити,
Впаде проклятий Рим!
XI
Піхоти вісімдесят тисяч
Зібралось загалом
Від міста кожного. І десять
Тисяч під сідлом.
Перед вратами Сутрія
Зібрався грізний стрій
І гордим Ларс Порсена був
Готуючись у бій
XII
Всі армії Етрусків
Забрались у ті дні
І римляни в вигнанні
Й союзники старі
Із силами великими
Прийшов у царський стан
Мамілій із Тускулума
Правитель латинян
XIII
А там де Тибр плине
Страх і сумʼяття скрізь
З усіх усюд у Рим втікають
Жителі тих місць
Людський потік заполонив
У місто всі шляхи
Жах відчували хто це бачив
Дві ночі і два дні.
XIV
Старі, що ледь тримались
На милицях своїх,
І матері, що плачучи
Несли дітей малих.
Везли на ношах хворих
Утомлені раби
Селяни йшли і несли
В руках свої серпи
XIV
Везли осли і мули
Бурдюки вина
І нескінченно кіз, овець,
Корів ішли стада
Тягнувся нескінченний
Караван возів
І гамір до небес стояв
На всіх воротах в Рим
XV
З Тарпеєвої скелі
Вже бачать вартові
Палаючих поселень
Заграви вдалині
Засідання в сенаті
Тривало вдень, вночі
Тривожні вісті щогодини
Приносили гонці
XVI
Із заходу і сходу скрізь
Етруски йдуть у бій
Пожежі в Крустумерії
Безлюдній і пустій
Вербена аж до Остії
Все навкруги спалив
Астур узяв Янікулум
І вбив захисників
XVII
І не було в Сенаті, знай
Таких жорстких сердець
Що не боліли від новин
Які приніс гонець
Аж тут піднявся Консул
І весь Сенат із ним
До муру рушили вони,
Що захищає Рим
XVIII
Швидку нараду у Воріт
Провели Річкових
Бо часу більше не було
Для сперечань пустих
І мовив Консул: міст сей
Ми маємо знести
Бо пав Янікулум, інакше
Нам Рим не вберегти
XIX
Аж ось прибув розвідник,
І вість страшну несе:
До зброї, Консуле, мерщій
Ларс Порсена йде!
На пагорби на заході
Поглянув Консул вмить
Там хмара темна куряви
Здіймається, кипить!
XX
І ближче все і ближче,
Червоний вихор мчить,
Все голосніш гримить, реве,
З під хмар відгромами пливе
Сурм бойових величний клич
Так що земля тремтить!
Все ближче вже, ще ближче
Крізь морок йде у бій
Вліво і вправо, у імлі,
В проблисках синьої грози —
Шоломів сяйво, списів ряд,
Безкрайній стрій страшний
>>>>>>>>>>>>>>>>>>>
XXVI
В гіркому смутку Консул,
Звертається до всіх
Похмуро оглядає мур
І військо ворогів:
«Іде загін передовий,
Зустрінем їх мечем!
Якщо ж вони захоплять міст,
Як місто збережем?»
XXVII
І слово взяв Горацій,
Міської брами страж:
«До кожного на цій землі
Смерть прийде у свій час!
Й немає смерті краще
Ніж та, що ти зустрів
За попіл своїх предків
І храм своїх Богів»
XXVIII
«За свою рідну матір,
Що не спала ночей
І за дружину, що твоїх
Виношує дітей!
Й за дів святих,
За берегинь одвічного вогню
Нехай же зрадник Сектус,
Знайде тут смерть свою!
XXIX
«Зруйнуймо міст, пан Консул,
Відправ людей своїх!
Я ж кличу собі в поміч двох
Зустріти ворогів!
Там на вузькій стежині втрьох
Є проти тисяч шанс
Тож хто зі мною стане в стрій?
У бій я кличу вас!»
XXX
Піднявся Спурій Ларцій
Рамнійців гордих син
«По праву руку, каже він
З тобою піду в бій!»
І дужий встав Гірміній,
І мовив вирок свій
«По ліву руку стану я
З тобою піду в бій!»
XXXI
"Горацій", мовив Консул
"Як ти сказав - роби!"
І проти тисяч ворогів
Втрьох рушили вони
Бо римлянин для Риму
Ні злота , ні землі,
Не жалкував й життя віддать
В ті стародавні дні!
XXXII
Понад усе тоді була
Держава для усіх
Заможні помагали бідним
Ті ж поважали їх.
Ділили землю чесно
і здобич на війні
Братами були римляне
В ті стародавні дні!
XXXIII
Сьогодні ж лиш ненависть
Між римляни кипить!
Трибуни ворог знаті
Знать бідного гнобить
Гарячі ми у сварках,
Холодні у борні.
Тому й не бʼються так як бились
В ті славні давні дні!
.......
ID:
1031550
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.01.2025 00:02:26
© дата внесення змiн: 31.08.2025 12:10:42
автор: Jonathan
Вкажіть причину вашої скарги
|
