|
СОНЕТ ІІ
Любове, скільки шляхів до твого цілунку,
скільки самотніх блукань, щоб до тебе дійти!
Потяги все гуркотять самотою крізь зливи.
У Тальталі ще досі чекають весни.
Але ти і я, о любове, ми разом, -
від одягу до коріння, від подиху до зіниць,
разом в осінній порі, у воді, у лоні, -
аж доки не лишимось тільки я, тільки ти.
Збагнути ж – це варте всіх вод, усього каміння,
омитого гирлом ріки Бороа.
Збагнути ж - розділені потягами і країнами,
з тобою ми просто мали любитись,
з чоловіками й жінками всіма,
із землею, що сіє й народжує квіти.
Пабло Неруда
переклад з ісп. О.Міськової
_________________
SONETO II
Amor, cuántos caminos hasta llegar a un beso,
qué soledad errante hasta tu compañía!
Siguen los trenes solos rodando con la lluvia.
En Taltal no amanece aún la primavera.
Pero tú y yo, amor mío, estamos juntos,
juntos desde la ropa a las raíces,
juntos de otoño, de agua, de caderas,
hasta ser sólo tú, sólo yo juntos.
Pensar que costó tantas piedras que lleva el río,
la desembocadura del agua de Boroa,
pensar que separados por trenes y naciones
tú y yo teníamos que simplemente amarnos,
con todos confundidos, con hombres y mujeres,
con la tierra que implanta y educa los claveles.
ID:
1031145
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Сонет
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 20.01.2025 11:14:14
© дата внесення змiн: 21.01.2025 08:18:40
автор: Пра Дивляна
Вкажіть причину вашої скарги
|
