Зима забрала твоє серце
І мабуть вставила кришталь
Воно прозоре наче й чисте
Але не любить ніц, на жаль.
Ти наче стала завірюхою
Що дме в вікно і щось кричить
Тебе впіввуха ніби й слухаю
І моє серденько болить.
Зимо, візьми на зберігання
Мої страждання, злість мою
Те, що болить з самого рання
І дай до пари кришталю.
Щиро. 
