Я зараз, наче гілочка тонка,
З одним листком осіннім золотим,
Який сховала лагідна рука,
А інше спепелив гарматний дим.
Все зникло враз ні планів, а ні мрій,
Між сутінок у змореній душі
Триматиму тепер, коханий мій,
Я споминів чисельні тиражі.
Щоб бачити у них твоє лице
І відчувати слів твоїх тепло...
Так визначила доля..., тільки це...,
Бо їй жорстокій, схоже, все одно...
