Щоранку пʼяно потопаю
В блакиті сяючих очей:
Хто я? Чому? Де? – Забуваю
Після палких весни ночей.
Тремтить душа і тихне серце
Від теплих дотиків твоїх,
Мов поринаєш у озерце
Жарких тісних обійм моїх
У пристрасті себе не чую
(Через бурхливі почуття),
М’які вуста твої цілую,
Вони — нектар мого життя…
