Звучала казка лісова…
Кришталь порушила сова.
Та й дятел вклинився в той гук,
Лунало всюди стук та стук!
А заєць витяг тарабан
Та й стало чути: бам та бам!
Звучав дзвіночок в ясний день:
Дзелень-дзелень, дзелень-дзелень!
І ворон вигукнув: »Базар!
У вас тут гамірно! Кар! Кар!»
І стихла казка лісова,
Та не скінчилися дива…
Оця частина для діток:
Про шум і галас вам урок!
Дорослим вийшла вже нова
Моргніть, і буде вам жива.
От якось Фея лісова,
Дала наказ руденьким мишам
Покинути підземні ніші.
І вільно жить-розкошувать,
Людські оселі не чіпать!
Кивнули миші всі: «Пі-пі!»
Один з них дума:
«Далебі, туди не йди,
Там не торкайся!
Виліз з нори –
То розгуляйся!
Ото вже матиму потіху:
З’їм хліб увесь, згризу всю стріху!».
Знайшов собі одну хатину,
Що аж підстрибнув біля тину.
Як в хату йшов якийсь хлопак,
Й собі ускочив, як хробак.
На стіл стрибнув, гризе хлібину.
А в хаті підміта дівчина:
Коса пшенична, очі сині,
Ім’я їй гарне – Україна.
У хаті чисто, аж прозоро:
На вікнах вишиті узори,
Біленька піч, в глеку маківки,
В квітках дівчина і долівка.
Рудий застиг, так задивився:
«Красіво!» - мало не вдавився.
Нажерся, бахнув по столу,
Продовжив від щура хулу:
«Чево здесь в доме так красіво?»
А в нього в хаті сіро й сиво).
Кричав, що жив він тут давно,
І в доказ тицьнув на г…о
(було на білій скатертині
Ви здогадалися, чиє?).
І став доказувать дівчині,
Що люди споконвіку – свині!
(У хаті гарній білій, цій).
«Я цар, ей міші – маладці!»
Махав він лапками всіма,
Заплющив очі, зазива.
Та пам’ятайте про дива!
У кожній ось такій хатині
Є Кіт-козак, вартує й нині!
Кіт мовчки це спостерігав,
Стрибнув на стіл та тільки: ГАМ!
(скажу вам: смачно не було,
Оте руденькеє п…о).
Та від Кота я передам,
Що означає його «ГАМ!»
«Не лізьте в хату без запрошень,
Вб’ємо без всяких оголошень!
Бо ми терплячі, маєм міру,
У нас є Кіт на рудовірів.
Ніколи в норах не бували,
А жили вільно, жнивували.
щуру і мишам передайте:
Коти гопак танцюють нині –
Так прибирають у хатині!
І зрозуміло вже дитині:
Смерть мишам!
Слава Україні!»
Звучала казка не нова.
Раділа Фея лісова:
« Нема мишей – росте трава!
(На той рік соняхи заквітнуть)
А будуть ще дива, дива!...
ID:
963238
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.10.2022 21:25:04
© дата внесення змiн: 18.10.2022 21:25:04
автор: fialka@
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудові казки! Правдиві! 
