Розсунув день на небі штори.
Сирена гучно застогнала.
Річки заохкали і гори.
Садок завив. Тебе згадала.
Дрімаєш? На посту? В дорозі?
До праці засукав рукави?
Тренуєш м’яз, слова у прозі?
Їси? Вдихаєш запах кави?
В безпеці? До звитяг охочий!
Бронежилет вдягни і каску!
Ношу в думках тебе до ночі.
Ти тільки виживи, будь ласка!
