Щодня вбивають наш народ, руйнуються споруди, в полоні болю і скорбот, невинні, мирні люди… В полум’ї села і міста, кругом братські могили, здоров’я втрачене й літа, життя не захистили… Болить за матір і дитя, за знищені оселі, перевернулося життя, впали дахи і стелі… Хто вдома вийшов на город, а трактористи в поле, за що вбивають наш народ? Коли всміхнешся, Доле?
