Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ПРО СУМНІ Й ВЕСЕЛІ СПІВАНКИ ( українська народна казка в поетичній інтерпретації) - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Сокол, 10.03.2022 - 18:16
Гарно.Що спало мені на думку, все що надихало мене писати, це все Україна і її народ. Валентина Ярошенко, 10.03.2022 - 17:24
Завжди було свято, І пісні лунали. В нас пісень багато, Будемо співати. Смерть ворожим окупантам! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! А нам миру і безпеки! Гарна у Вас казочка, дорога Валентинко! геометрія відповів на коментар Валентина Ярошенко, 10.03.2022 - 19:32
Дякую,Валю! Та казочка не моя, вона народна, я її лише перевела в поетичну... геометрія відповів на коментар Катерина Собова, 10.03.2022 - 19:30
А у нашому селі було багато багатодітних людей і серед них і вдови, а нас у мами було троє...І дуже часто жінки, ідучи пізно ввечері додому, співали пісні, а ми самі боялися заходити до хати, світла ж тоді не було, то ми сиділи на лаві і чекали матерів з роботи,теж співали... Таня Світла, 10.03.2022 - 07:41
Скільки пісень народилося у ці дні! Україна непереможна і єдина така, не згинається. Співаймо!Кажуть, що фашисти боялися нашої "Реве та стогне...", а ці неорашисти нехай всього бояться. Байрактар їм! геометрія відповів на коментар Таня Світла, 10.03.2022 - 19:25
Погоджуюся з вами,Танечко!Я пам"ятаю, як після тієї вже далекої війни, усі жінки працювали у колгоспі, а коли поверталися вечірної пори додому, то завжди з піснями... Малиновый Рай, 09.03.2022 - 22:42
гАРНА РОЗПОВІДЬ! і ЯК ЖЕ ВИ ПРАВІ.дІЙСНО РАНІШЕ ЖИЛИ ДУЖЕ БІДНО АЛЕ ВЕСЕЛО.ПОТІМ БАГАТО АЛЕ НЕ ТЕ ЩО НЕ ВЕСЕЛО АЛЕ ЯКОСЬ НЕ ТАК. В 90-сті стало скрутно почали співати,потім затихло.А саме зараз в пекельний час дісно пісня повинна жити і показувати силу і дух нації,щоб ворог розумів з ким має справу,хача він вже починає чухатись. Слава Україні! геометрія відповів на коментар Малиновый Рай, 10.03.2022 - 19:21
Дякую,Олексію! Я пам"ятаю ті часи, після попередньої війни, ми жили дуже бідно. Батько наш загинув на війні, хату розгромили вороги, ми врятувалися якимось дивом. Мама щодня з ранку до вечора на роботі, а ми, як мишенята жили у чужім сараї...Слава Богу, люди тоді були лагідні, то ото вони й приносили нам їжу...Та так і вижили, і хату збудували, і школу на відмінно закінчили... |
|
|
||||||||||||||||||||||||||