я маю сум і сумнів в лимонних черевиках,
хоч і гуляю в них, не шкодуючи власних ніг:
ноги мої – пластмасові, штани – оксамитові, сині,
та все одно почуваюся рожевим на всю щоку.
ці мої сині штани смердять якоюсь гидотою,
ця тропіканська сорочка свідчить, що я – дебіл.
шкода, ви не можете бачити моїх бірюзових підштанників,
бо моя сьогоднішня зачіска здається мені тупою.
– як ся маєте, друже овочу?
о, я змінився, друзяко! я знайшов свої власні коліна,
й прикрив їх останньою латкою з журналу "богемний стиль".
я нумерую та реєструю свої штани та шкарпетки,
а це, розумієте, дуже відповідальна справа,
й забирає багато часу. мій годинник – цілком сучасний,
з чорним, як бачите, циферблатом. велика шпилька
залишає маленьку дірочку, так. словом, все, що я маю,
все, що ношу на собі, і все, що придбаю згодом –
то, власне – я сам: те, що ви бачите, можна
віднести до категорії людей, подібних до овочів.
я довго ретельно шукав, де моє місце в світі.
здається, його немає: просто немає ніде.
людей, подібних до овочів, насправді не так вже й мало,
та немає класифікатора, що взявся б їх описати
vegetable man, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=4fxPDelW9uk
ID:
929342
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.10.2021 21:47:47
© дата внесення змiн: 29.10.2021 21:48:53
автор: mayadeva
Вкажіть причину вашої скарги
|
