Слова написані колись, а запитання без відповіді...
Багато сліз, а в грудях ніби рана,
Багато слів, що гірше кулі ранять,
І злість пече, і пальці в кулаки,
Лиш сльози по щоках - мов дві ріки.
Лоскоче пам"ять наші голі нерви
Ми терпимо - хтось має стати першим,
Не думайте, що віримо в байки:
Ваше добро для нас - все навпаки.
Ці квіти на Майдані наче кров
Чомусь багато слів так про любов,
Але чому, "любов" ця на словах...?
Чекають душі всіх загиблих на діла.
Галина Грицина.
