Мені б ще з літа теплих вечорів
Украй зірок, від видива, силенно...
Співав там коник поміж яворів,
Натхненно.
І ти зі мною. Світку, скільки див!
В крапнистих росах – зоряний серпанок,
Де – ти і я, і місяць заблудив
Наранок.
Прорвався вогник з-поміж сірих хмар,
Як цілував ти губи малинóві.
Чи хміль, любисток нам навіяв чар
В любові.
