Загорнувшись у мантію ночі,
Тишком-нишком підкралась дрімота
Й зазирнувши у втомлені очі,
Полонила нас маревом снів,
Повела до чарівної казки,
В нездійснене відкривши ворота,
Щоб змогли ми пізнати бажання
Наших мрій та незнаних чуттів
Й так до ранку...
До самого ранку!