Пливла насуплена хмарина,
Півнеба обложивши вдалині,
Пливла – густа, важка й велика, –
Сердито гуркотіло в вишині…
Дощ лив суцільною стіною,
Палахкотіли блискавки щомить.
Здавалась вічною негода,
Та дощ цей несподівано затих.
Мигтіли рідше блискавиці,
Віддалено й тихіш тарахкав грім.
Калю́жки променились блиском
Від сонця, що з’явилося вгорі.
І ожила уся природа,
Засяяла, як в пишному вбранні;
Миттєвим спалахом вологи
Поблискували крапельки в траві.
П’янке повітря чисте й свіже…
Я згадую давно минулі дні…
Бреду босоніж по калюжах
І з трав збиваю роси чепурні…
10.07.2014
