Твої слова зберу в букет,
Яскраві, ніжні, кольорові.
Вони накращі - не секрет,
Бо народилися з любові.
Бо знає все вона про нас,
Про наші злети і падіння,
І, залишаючи не раз,
Просила так свого спасіння.
Ми їй дивились пильно в очі,
Коли була вже на краю.
Та совість мучила щоночі:
У гніві вас не впізнаю.
І ми міняли гнів на милість,
Любов впускали у серця.
І так зникала з життя сирість,.
Така історія ось ця.
І хай живуть слова любові,
І шаленіють два серця.
І відчувається в півслові:
Хай буде вічна ЛЮБОВ ЦЯ!
Прекрасний вірш, Надійко! Кохання треба вміти зберегти! Щастя Вам!
І хай живуть слова любові,
І шаленіють два серця.
І відчувається в півслові:
Хай буде вічна ЛЮБОВ ЦЯ!