Так чарівно скрипка грає,
Мелодію веселу, не сумну.
Про кохання нам співає,
І неповторну дівочу красу.
Заграй нам скрипалю,
Нехай струна дзвінко лунає.
А в душі не буде жалю,
І нашу любов навіки поєднає.
Знову в Карпатських горах,
Твої мелодії лунають.
І на просторах неозорих,
Словами любові промовляють.
Нехай цей спів лине до неба,
Покотиться стежкою через ліс.
Твоє кохання зоріє, іншого не треба,
Яке через життя я проніс.
Гарну мелодію грає скрипка. 
