Я уявляв берізкою тебе.
А нині, на майбутнє не колишня,
ти у саду моєму – дика вишня,
а наді мною – небо голубе.
– Я не святий, а ти іще не грішна, –
обманюємо іноді себе.
Навіщо – «А», коли немає «Бе»?
А доля... доля не буває вічна.
Дороги наші на усі боки
заплутані, і далі навпрошки
куди не йди, а їм кінця немає.
Але нехай надія об’єднає
усі іще не пройдені стежки
на лоні воскресаючого краю.
