Не мовчіть нині дзвони,
Бийте знову в набат,
Хай здригаються крони,
За синів, за солдат.
Бийте так, аби розум,
Пам'ять в вічну весну,
Підкорилися грозам -
Розбудились із сну.
Хіба можна простити
Недомріяні сни?
Так хотілося жити,
Де кохали вони.
У небесну блакить
Сотня враз піднялась,
А би хтось міг любить,
Воля щоб зайнялась.
Бийте нині в набат
Дзвони Божих дзвіниць,
За синів, за солдат -
Люде! Нині збудись...
Б'ємо, Лесю! Вже з іншого приводу... 
