Чи ось посадив я боби на південному схилі.
Буйно трави зійшли, ледве тягнуться сходи бобів.
Вранці я піднімаюсь і бур'ян із землі вириваю.
Вигулькне місяць - і я збираюсь домів.
Вузька дорога, високі й густії обабіч трави,
мало не кожного разу - весь я в вечірній росі.
Втім, що намокла одежа – хіба се вартує смутку,
прагну одного лише - від справжніх бажань не втекти.
