Виходять в море рибарі
Пливуть у пошуках поживи
За ними вітер - мерин сивий
Ступає сторожко і криво
І спотикається вгорі
Всі кажуть вітер безтілесний
Говорять він мовляв літає
Тож вам мабуть не інтересно
Що вітер справді відчуває
Як він старіє блідне гасне
Як помирає потихеньку
Коли усе довкруг прекрасне
Коли повсюди чутно бренькіт
Весен осеней зим та літ
Разом з вітрами меркне світ
І мовкнуть змучені століття
І полинове лихоліття
Нарешті мохом поросте
Та вкотре квітом зацвіте
Розпустититься стара абетка
І в серці юної поетки
Забуте слово оживе
Бо ж в тілі стогне і реве
Льодами зкований Дніпро
І вічність картами таро
Під ноги упаде народу
Що народився для свободи
