А лід тремтить.
А лід… Тримайся берега.
Найтонша крига - зношена емаль…
Весна прийшла у першу білу середу.
Раптово. Несподівано.
Мигдаль
Цвіте в садах
Земних неперевершено.
Спливає час тендітної жаги.
Прости мене, невидимий інспекторе,
За безквитковий в’їзд
і за сніги.
Чи віриш
Цій ілюзії? Чи вірю я
В приглушену пульсацію судин,
Коли єдиний шлях з чужого вирію -
Над чорною
поверхнею води?
Найтонша крига - зношена емаль… філігранне порівняння, оригінальне, для мене приватно в таких живих і свіжих знахідках поетичних є естетична насолода...
Коли єдиний шлях
з чужого вирію -
Над чорною поверхнею води - об"ємно висловлено і передано словами-образом те, що належить тонко-матеріальним світам