Замріяно дивлюсь в окрайці неба,
Шукаю спокій у тумані зір,
Там, де колись чекала я на тебе
Не пройде ні людина, ані звір.
Там вже ніколи не засяє сонце,
І промінь теплий не торкнеться нас,
Все наче те ж: моє й твоє віконце,
А серця біль вбиває кожен раз.
Минає все, - то кажуть мудрі люди,
Та я не мудра, просто ще жива,
Допоки серце битиметься в грудях…
А час іде, а біль все не мина…
(Альона Хомко, 2016)
чуттєва лірика!Успіхів!
