Хтось наче світлий день зачаклував,
Сховалось сонце під дощу завісу.
Сірість сипнув у зелень ніжних трав,
Рудим пофарбував верхівки лісу.
І барабанить дощ мені в вікно,
І пробирає холод до кісток.
Снує погода сіре волокно,
Тече крізь пальці днів – років пісок…
