Тихо-тихо. І сонечко сяє.
Післязавтра Великдень святий...
Кожний власну свою долю має.
Та не тільки людина — і ти.
Як і всі, ти, моя Україно,
Маєш шлях свій і долю свою
А я — долі твоєї частина.
І тобі я життя віддаю.
Віддаю не за щось тимчасове.
Моя доля, яка вона є,
Має вічну, глибоку основу —
Богу щире служіння моє.
Я є гвинтик у певній будові,
У великому плані Творця.
І на цій неминущій основі
Моя доля не має кінця,
Як не мають діяння Господні
Ні кінця, ані краю. Вони
Є реальністю поза сьогодні,
Поза миру і поза війни.
Отже, служачи рідній країні,
Близьким людям, що Бог нам дає,
Ми завжди пам'ятати повинні,
Хто відвічно насправді ми є.
Ми є душі, є слуги Господні,
Це незмінний наш статус такий.
І все те, що ми робим сьогодні,
Має сенс лиш цьому завдяки.
10.04.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
Мудро!!! 
