Згадка про море
(ранок. Залізний Порт)
Море, море! Це слово так хвилює,
Я знову відчуваю подих твій.
Там хвиля мушлями казки малює,
Неначе грається піском прибій!
Я ранки свіжі в серці колихала
Манила очі ртутна глибина,
А хвиля пірс, мов вірний пес, лизала,
Де ще дрімали залишки тепла.
Ген, чайки білі, наче на перині
Гойдаються на хвилях, от чудні!
І очі в них такі ж сріблясто-сині,
Як море, до якого туляться крильми.
Далека – далечінь світліє, грає…
Ось вітер десь іздалеку прибіг.
Повільно море колір свій міняє,
Іскриться хвиля, мов дитячий сміх.
Серпень 2015
